Не відкладаючи у довгий ящик

На Прикарпатті кожен діль¬ничний інспектор обслуговує дві-три сільські ради, тобто від 3 до 10 населених пунктів. Яким чином він повинен всюди встигнути, без транспорту, маючи до двох сотень функціональних обов’язків?

На ці питання спробували дати відповідь учасники “круглого столу”, який провели у конференц-залі Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ. Крім господарів, серед них були начальник УМВС України в Івано-Франківській області полковник міліції Іван Струк, керівник Івано-Франківського міськвідділу полковник міліції Василь Фелик, начальник відділу громадської безпеки УМВС підполковник міліції Іван Данилюк, керівництво і представники служби дільничних інспекторів з районів. Вперше до участі в такому науково-практичному заході запросили сільських голів. Їх присутність значно пожвавила хід зібрання, бо кому, як не війтам, найкраще знати проблеми сільських “шерифів”?

Багато хто з них ще недавно працював в міліції, як от Ігор Тимків. Ігор Пилипович був дільничним інспектором, очолював карний розшук Галицького РВ УМВС, а з 1998 року він – сільський голова села Дорогів. Цей населений пункт знаходиться на межі з Калуським районом, тож добратися до нього “шерифу” ой як не просто. Особливо взимку. Врахуйте й те, що дільничний, крім Дорогова, обслуговує ще дев’ять сіл. Ігор Пилипович каже, що був би радий, якби офіцер міліції з’явився в селі хоча б раз на два тижні. Колишній правоохоронець не може зрозуміти, чому в міліцейські вузи набирають курсантів зі шкільної парти. Адже раніше існувала практика, коли вступити до навчального закладу МВС міг тільки той юнак, який відслужив в армії. Тоді на самостійну службу приходили випускники з армійським гартом, зрілі чоловіки, які мали певний життєвий досвід.

Керівник служби дільничних інспекторів обласного УМВС майор міліції Валентин Данилюк, до речі, випускник прикарпатського інституту, навів кілька цифр, які наочно ілюструють стан справ у підрозділі. Так от, незважаючи на недостатню штатну кількість “шерифів”, понад 70 посад не укомплектовані кадрами. Молодь не хоче йти працювати в службу, в якій дуже багато вимагають робити, але недостатньо оплачують за виконану роботу. Майже 40 відсотків дільничних працюють на посаді до трьох років. Зіткнувшись з проблемами, яких не бракує, новобранці облишають міліцейську службу, або, в кращому випадку, намагаються перейти в інший підрозділ.

Старожил серед сільських голів Прикарпаття Рома Романишин, яка головує в селі Станьковій Калуського району вже понад 20 років, з болем в голосі говорила про плинність кадрів серед дільничних інспекторів. “Інколи я не встигала як слід познайомитися з дільничним, як його переводили в інше місце, – каже Рома Іванівна. – Одного разу довелося їхати до начальника райвідділу міліції і відстоювати сільського “шерифа”. Як таке може бути: тільки офіцер вивчив обстановку в селі, познайомився з людьми, налагодив з ними контакти, а його забирають? Поговорила з міліцейським керівником на підвищених тонах, але таки дільничного відстояла”.

Ще один колишній працівник міліції – Василь Кучерак, котрий другий термін поспіль головує в селі Добровлянах Калуського району, переконаний, що сільський голова зобов’язаний співпрацювати з дільничним інспектором. Якщо цієї взаємодії не буде, то страждатимуть інтереси громади. “Мені було приємно перед односельцями, коли працівники райвідділу міліції досить професійно і оперативно розкрили серію крадіжок навколомогильних огорож на сільському цвинтарі, – каже Василь Кучерак. – Хочу усім їм щиро подякувати, особливо дільничному інспектору Андрієві Стефанишину. Правоохоронці “підняли” в очах людей не тільки свій престиж, а й мій, як колишнього міліціонера”.

Учасники “круглого столу” виробили низку пропозицій для вирішення проблемних питань в роботі сільських дільничних інспекторів, а також стосовно покращення стану правопорядку в селах. Зокрема, зійшлися на тому, що один “шериф” має обслуговувати одну сільську раду. Не більше. Для цього штат служби треба збільшити на півтори сотні посад.

Перед тим, як призначити інспектора на дільницю, його кандидатуру слід погоджувати з сільським головою. Ще одна обов’язкова умова – проживання дільничного на території сільської ради. А тому необхідно забезпечити офіцера міліції житлом, принаймні виділити йому земельну ділянку для забудови.

Назріла потреба повернутися до забутих, але перевірених часом форм і методів роботи: участі керівників правоохоронних органів в роботі загальних зборів селян, проведення ділових зустрічей з населенням з обговоренням правопорушників тощо. Учасники “круглого столу” не обминули увагою проблему протидії самогоноварінню. Так, на сьогодні практично відсутня відповідальність за збут домашньої оковитої, у той час як за її виготовлення передбачені штрафні санкції. Законодавцям варто заповнити цю прогалину в законодавстві, бо село спивається. Сільський голова зі Старого Лисця Тисменицького району Анатолій Лущак, до слова, діючий офіцер міліції, висловився за те, щоб село готувало собі кандидата на службу ще зі шкільної лави, а потім рекомендувало його до вступу у міліцейський навчальний заклад.

Одним словом, слушних пропозицій у конференц-залі Прикарпатського юридичного інституту було висловлено немало. Деякі з них можна реалізувати на загальнодержавному рівні, а деякі – на місцях, не відкладаючи у довгий ящик.